Мед – це європейське слово, що дослівно перекладається як чари, або що-небудь, наділене магічними властивостями. Спочатку він використовувався тільки в кулінарії в якості цукро - замінника, але в наш час його активно додають у різні медикаменти.

Перші згадки про мед з’явилися приблизно 15 тисяч тому назад, вони були знайдені в ієрогліфах. Єгиптяни використовували мед в якості своєрідної валюти, якою розплачувались за товари та послуги. В давньому Єгипті медом годували священних тварин. Для того, щоб зібрати 100 грамів меду, бджолі необхідно облетіти сорок шість тисяч кілометрів.

В одинадцятому столітті мед був настільки цінним, що всі німецькі селяни були зобов’язані платити своїм феодалам медом і воском.

З’ясовано, що алергікам потрібно приймати по чайній ложці меду в день, причому важливо, щоб він був з того самого регіону, де живе алергік, це допоможе набути імунітет проти пилу.

За легендою, Демокріт через старість вирішив покінчити з собою і почав відмовлятися від їжі. Щоб відкласти цю подію на дні свят, наказав поставити перед собою чашу з медом, і, вдихаючи цей запах зумів продовжити своє життя на необхідну кількість днів. Коли мед віднесли геть, він помер у віці 107 років.

Щиро вітаю українських бджолярів із наступаючим святом - Днем пасічника!

Бджолярів із давніх-давен шанували на українській землі. Протягом сторіч виготовлення меду з кропіткого ремесла перетворилося на справжнє мистецтво. Його секрети відкриваються лише дбайливим і працьовитим.

Мед на столі – радість у господі. З ним українці відзначають свята, частують гостей, лікують недуги. Старовинні рецепти медових страв є безцінною реліквією, яку ми маємо берегти для нащадків.

Честь і хвала трудівникам пасік, які приносять до столу українців неповторний дар землі та сонця. Велика подяка вам за наполегливість, вірність народним традиціям, любов до своєї землі.

Нехай добробут, радість творчості, відчуття гармонії з природою стануть винагородою всім українським бджолярам за терпіння та труд.