Сьогодні наша громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі… Велике горе об’єднало всіх людей, які зібралися в центрі селища, щоб провести в останній путь свого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України, командира відділення зенітно-ракетного взводу, молодшого сержанта ВУСИКА Володимира Валерійовича.Герой, воїн, захисник, відважний син своєї Батьківщини. Він був справжнім її патріотом і, нероздумуючи змінив своє життя зі звичного, мирного на тривожне військове. Брав участь в АТО на території Луганської та Донецької областей, а з моменту повномасштабного вторгнення став учасником добровольчого формування територіальної громади. Згодом Володимир долучившись до лав Збройних Сил України, воював за кожен метр рідної землі.Позитивним, добрим, щирим і чуйним – таким він був. А ще – відважним і цілеспрямованим. Мав загострене почуття справедливості, умів згуртовувати навколо себе однодумців, користувався заслуженим авторитетом. Для друзів він був підтримкою, для рідних – опорою. Ті, хто знав Володимира може з впевненістю, сказати, що з ним було легко та приємно спілкуватися. Він завжди був готовий підтримати та домогти в складних ситуаціях, а з власними проблемами старався справлятися самостійно. Нам надзвичайно буде його не вистачати. Немає слів, аби втішити згорьованих матір – Таїсію Іванівну, дружину – Наталію Петрівну, дітей – Катерину, Дмитра, Дениса.Важко, гірко і боляче проводжати в останню дорогу найкращих. Та, завдяки нашим героям таким, яким був ВУСИК Володимир Валерійович, Україна вистоїть і обов’язково виборе свою волю, свою Перемогу.Багатьох захисників забрала війна. Вони продовжують жити в наших серцях! Продовжують боротися з ворогом! Бо Герої не вмирають!