У цей нелегкий час кожен із нас є воїном на своєму фронті, кожен із нас відіграє величезну роль у захисті і підтримці рідної держави. Особлива шана та доземний уклін адресований сьогодні військовим. Саме захисники та захисниці ціною власного життя боронять наші ночі та ранки. На захисті Батьківщини свого часу був і наш земляк, вірний син України, воїн-захисник, нацгвардієць Дігтяр Дмитро Сергійович.

ДМИТРО народився 2 вересня 1989 року у Нових Санжарах. Тут зростав, навчався, тут формувалась його активна громадська позиція українця-патріота.

Саме тому, по закінченні Новосанжарської школи, юнак за покликом серця,  пішов до війська, з яким назавжди пов’язав свою долю.

Спочатку, з 2007-го по 2008 рік, прикордонником пройшов термінову службу. А в 2010-му році вступив до лав Національної Гвардії України, де служив водієм-заправником складу пального та мастильних матеріалів взводу бойового та матеріального забезпечення військової частини 30/52, де здобув заслужену повагу товаришів по службі та посаду молодшого сержанта.

Чесний своєму обов’язку і присязі, він у 2015 році із зброєю в руках став на захист східних кордонів України. Воював під Маріуполем, Вугледаром, Новосілками. Тоді, в умовах смертельної небезпеки, Дмитра оберігали янголи. На превеликий жаль вони не були поряд 12 грудня, коли зупинилося  його серце.

Панахида за померлим відбулася 14 грудня вдома у селі Руденківка. Далі тіло героя було доставлено у Нові Санжари, де відбулася церемонія прощання із нашим земляком. «Живим коридором» зустрічали військового у центрі громади, віддаючи останню шану. Квіти, сльози, останні слова «спасибі» і «прощай»…

Поховали Дігтяря Дмитра на Центральному кладовищі селища. Глибоко за душу брали слова виступаючих. Хвилина мовчання. Траурний салют.

Висловлюємо щирі співчуття близьким та рідним покійного з приводу тяжкої втрати. Низький вам уклін і шана за те, що виховали такого сина, справжнього патріота, Героя.