Я-землячка Бориса Олійника,
Я - із краю лугів і хлібів,
Я- із роду романтиків, мрійників,
Що подекуди все ще вцілів.

Я- із берега тихої Ворскли.
Із забутих чумацьких шляхів,
Я- із краю гаїв солов’їних,
Що до ранку дарують свій спів.

Я люблю свої древні Cанжари,
Наймиліший куточок землі.
Їм звірятиму завжди, як мамі,
Свої мрії й надії свої.