На превеликий жаль не кожному це під силу. Красномовним підтвердженням цього стали святкові та вихідні дні. Вони не минулися для когось просто так. Як же? Треба ж було «погосподарювати» на дитячому майданчику в районі Зарічки. Перекинути будиночок (на фото його вже поставили), поламали стіл і лавочку, з металевого столика примудритися зірвати кришку, повиламувати штахет в парканчику, та що там повиламувати… Сила ж є, для чого розум? А чи не витягнути з землі кілька секцій того ж таки паркану? Витягли. З двома не «заморочувалися», залишили прямо там, де ті плашки були раніше парканом. Третю віднесли до туалету, судячи по всьому, аби залізти на дах, так би мовити, підкорити «Еверест». Що ж у кожного він свій. У вас – це дах туалету, розташованого на дитячому майданчику.

Пройшлася «господарська рука» і в центрі селища – побила ліхтарі неподалік «Кулиничів», зіпсувала смітничку «Джентельмена».

Прикро. Дуже прикро бачити, як нищиться все, що є предметом захоплення гостей, гордості місцевих, предметом щоденної уваги й турботи керівництва й працівників селищної ради, бригади благоустрою. Прикро й те, що серед земляків не знайшлося жодного, котрий би зупинив ганебні вчинки вандалів. Для чого? Адже легше критикувати владу, тикаючи пальцями на якісь її недопрацювання. Набагато легше їсти один одного. Важче зупинити руку руйнівника, оцінити і зберегти блага, на створення яких селищна рада стільки вже років покладає величезні зусилля. Важче допомагати і йти назустріч, аніж стояти в стороні чи віддалятися. А чи варто?