-         Інно Олександрівно, бюджетна сесія на 2019 рік для Вас та депутатів Новосанжарської ОТГ  видалася вкрай гострою: працівники місцевої музичної школи, відділу культури Новосанжарської РДА, пікетували засідання ради, вимагаючи від вас взяття на баланс їх закладів. Людей можна зрозуміти, вони переживають за своє майбутнє. Як Ви дивитеся на проблему та на шляхи її вирішення?

-         Звичайно, людей на призволяще ми не кинемо: вишукуємо   можливості фінансування, але на рівні обгрунтованої потреби і враховуючи бюджетні можливості. Хоча це зробити буде вкрай важко, бо селищний бюджет і так «тріщить по швах». Та все ж, впевнена, новосанжарські дітки в цьому навчальному році таки зможуть закінчити музичну школу, а ми й надалі будемо намагатися позитивно вирішувати це питання.

Як показує практика - це не тільки від нас залежить. Ми, по суті, стали заручниками процесу децентралізації, який виявився в організаційному плані некерованим. Що я маю на увазі? Закон про децентралізацію дійсно передбачає добровільне об’єднання громад, та все ж, були напрацьовані певні рекомендації, щодо можливих об’єднань, з точки зору економічних можливостей територій та їх інфраструктури.  Якщо б цих рекомендацій дослухались на місцях, ніяких проблем нині не виникало. Врешті, на території Новосанжарського району замість існування економічно обґрунтованих трьох територіальних громад, сьогодні маємо - п’ять, з різними бюджетами, потребами та можливостями. Що стосується моєї діяльності: мною були направленні відповідні листи щодо об’єднання у всі суміжні і не суміжні сільські ради, об’єднання з якими передбачено перспективним планом. Я брала участь у всіх можливих зборах на територіях сільських рад з відповідними обґрунтуваннями щодо об’єднання. Запрошувала до участі і керівництво району. На жаль залишилась не почутою. Новосанжарська районна рада та адміністрація, замість того, щоб вести роз’яснювальну роботу в межах чинного законодавства, самоусунулися від процесу, а  голова районної ради на зборах в ЦКД, взагалі заявив, що він проти децентралізації, а на зборах в  Зачепилівці закликав жителів приєднуватись до Руденківської ОТГ. На зборах у Клюсівці заступник голови райдержадміністрації Рита Верба теж відмовилась бодай щось роз’яснювати людям. Як наслідок,  клюсівчани з перевагою в декілька голосів приєдналися до Руденківської ОТГ. Отже Нові Санжари залишились сам на сам з усіма проблемами. Ситуація виглядала б ще більш катастрофічною, якби до Нових Санжар не приєдналася с. Зачепилівка. До речі, від такого об’єднання виграли і Зачепилівська  і Новосанжарська громади. Перші отримали відповідні комунальні послуги і поліпшене фінансування, другі -  в розпорядження полігон твердих побутових відходів, та не погіршило можливостей утилізації рідких нечистот, на які припадає 80% від усіх побутових відходів селища. Краще, якби до нас приєдналися ще, с.Лелюхівка, с. Малий Кобелячок, с.Судівка, Стовбина Долина і інші сільські ради. Не було б проблем з фінансуванням музичної школи,  позашкільних закладів, інакше б склалася доля районного територіального центру, бо, врешті, вимушені були заснувати свій – лише для  обслуговування нашої об’єднаної громади.

-Інно Олександрівно, а як же з музичною школою. Ви її будете брати на баланс чи ні?

-         Не все так просто. У нас є рішення про те, що ми готові взяти її на баланс, як цілісний майновий комплекс – це стосується і інших господарських об’єктів, що знаходяться на території Нових Санжар, але це стане можливим після об’єднання з іншими громадами. Районна влада, як у тій п’єсі, схожа на собаку, що сидить на сіні – з одного боку бажає позбутися зайвого тягара, а з іншого - не спішить його нам віддавати, нічого не роблять, щоб акт передачі відбувся. Жодної підготовленої документації. Ну ми ж не малі діти. Хіба можна підписувати акт приймання,  коли тобі хочуть «пихнути» об’єкт без оформленого права власності, з проблемами,  на які потому доведеться витрачати чималі кошти громади. Я і дотепер  продовжую надсилати листи в поки що необ’єднані сільські громади із  закликами до приєднання, а мені чемно відмовляють, або ж взагалі не відповідають. Виникає запитання чому? Хоча рано чи пізно, уже називається навіть дата (до початку 2020 року) усі необ’єднані громади таки будуть приєднаними до Новосанжарської ОТГ. Інформацію  про це можна знайти на сайті Полтавської Обласної ради, або ж в газеті «ЕХО». То чому ж не зробити це зараз, адже ми втрачаємо дорогоцінний час, який можна було б використати на спільний розвиток і, повірте,  проблеми з фінансуванням музичної школи, позашкільних закладів не існувало би. Більше того, ми навпаки були б зацікавленими, щоб у музичній школі та позашкільних закладах навчалось більше дітей із суміжних сіл, організували би їх підвезення.

-         Інно Олександрівно, а як пояснюють не бажання приєднуватись очільники необ’єднаних територіальних громад.

-         Найкраще це запитати у них та в районних очільників, які не сприяють об’єднанню. Той, хто хоче діяти шукає способи, а небажаючий - відмовки. У нашому випадку одні просто відмовчуються, інші свою відмову мотивують не суміжністю території. А насправді йде тихий саботаж вирішення загальної проблеми.

-         Скажіть, останнє рішення позачергової сесії районної ради про вихід районної ради із засновників Новосанжарської музичної школи та БДЮТ – це буде мати для Новосанжарської ОТГ, для Вас особисто, якісь юридичні наслідки.

-         Таке рішення не відповідає законам України, та на мою думку не є логічним. Між районною і селищною радою може бути лише одна процедура зміни власника бюджетних установ – це їх передача з комунальної власності територіальних громад району у власність Новосанжарської територіальної громади. Виконання рішення про вихід районної ради із засновників установ, ніяк не конструктивний крок і може призвести тільки до ліквідації цих установ. За таких обставин районна влада стає на шлях уникнення відповідальності і виконання своїх повноважень. Мене дивує безмовна солідарність районних депутатів при голосуванні цього питання, за виключенням одного депутата. Та, впевнена, що районні представники громад розберуться в ситуації не під впливом адміністративного натиску чи політичної солідарності, а керуючись власними аналітичними висновками і здоровим глуздом. 

-         Інно Олександрівно, що скажете про раціональність розподілу бюджету Новосанжарського ОТГ на 2019 рік.

По-перше, не я одна розподіляю. У раді є спеціалісти, які обґрунтовують правильність розподілу, врешті основне слово за депутатами. Саме вони своїм рішенням його затверджують. Бюджет нашого ОТГ розміщений на сайті, на шпальтах газети «Світлиця» для загальнонародного огляду і  будь-хто може з ним ознайомитися та  публічно висловити пропозиції. Але вони мають бути конструктивними. Депутати на початку формування бюджету внесли пропозицій до програми соціального розвитку  майже на 20 млн. грн., а це не можливо реалізувати. Вирішили хоч якось фінансувати соціально-економічний напрямок розвитку, на який надходить найбільше скарг: це водогони, дороги, освітлення. Тож вишукуємо можливі шляхи фінансування. Так, дякуючи підтримці народного депутата Андрія Реки, стали можливими надходження коштів на капітальні ремонти доріг, дитячих садочків селища. Працівники апарату ради беруть участь у тренінгах, конкурсах  на отримання європейських грандів, щоб селище і надалі  залишалося гордістю громади. Якби  наша громадськість була активніша, ми  уже в цьому році за бюджетом участі мали б човникову станцію, спортивний багатофункціональний майданчик і парк лікарських культур.

Для забезпечення життєдіяльності громади селищною радою було прийняте   рішення про створення комунальної установи  «КомунСервіс», для обслуговування 2332 чоловік, які потребують соціального захисту. З них більше 600 чоловік пільгової категорії. Фінансування апарату ОТГ можна сказати мінімальне, а ті цифри, які подає районна влада у своїх зверненнях - це чистої води не правда (див. бюджет на сайті селищної ради, там усе розписано). Мені дуже прикро, що з політичних мотивів,  з огляду на майбутні вибори Президента України та парламентські вибори в селищі і за його межами, йде безпрецедентна боротьба за електорат. Політики місцевого масштабу не гребують нічим, навіть неправдою, в той час, коли самі ні за що не відповідають. Політичні вподобання людей можуть змінюватися, а життєві потреби виникають постійно і влада усіх рівнів повинна працювати заради забезпечення цих потреб, а не політичних амбіцій. Я впевнена, що громада зрозуміє і підтримає мене, а ще сподіваюся, що районна влада все таки стане на шлях консолідації та підтримки, бо у нас не має права на помилку.

Інтерв’ю провів член спілки журналістів України  Андрій Любко