Старенька мати йде до свого сина …

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях, ниє спина.

Синочку, милий, йди в обійми мами

Я пригорну до тебе свої руки,

Зцілую рідні-рідні оченята…

Як важко було у часи розлуки

Без тебе жити і без твого тата…

Тече сльоза і падає на плити

Із стелі очі дивляться хлоп’ячі .

Їм тільки жити, жити і творити

Вони ж навік залишаться дитячі.

Стоїть старенька, плаче, ні, ридає…

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над рідним селищем пісні,

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Дорогі ветерани! Шановні новосанжарці та гості нашого селища!

23 вересня 1943 року Нові Санжари народилися вдруге. 75 років тому наше селище було звільнено від нацистських окупантів, тож саме в цей день ми традиційно відзначаємо День селища. Страшно навіть уявити – цього свята могло б не бути… Підступний  ворог врахував усе. Крім одного – перед лицем небезпеки, що загрожувала Батьківщині, наші люди проявили велику мужність, стійкість, самопожертву в ім’я миру й свободи.

На захист рідної землі піднялися всім народом і зуміли відстояти право на мирне життя.  Вистояти в цьому горнилі допомагали лише безмірна віра в Перемогу і почуття особистої відповідальності за долю свого народу і держави.

З історії нічого не слід викреслювати. Історію просто треба пам’ятати, бо безпам’ятство – це трагедія для будь-якого народу, будь-якої держави, позбавлення історичної перспективи і майбутнього. Тому щороку приходимо разом з вами сюди, до пам’ятника Слави, до Вічного вогню, щоб звернутись зі словами щирої вдячності до своїх визволителів - живих і полеглих; до ветеранів війни і праці, які захистили Вітчизну в часи воєнного лихоліття, відбудували країну, наше рідне селище.

Наш земний уклін всім, хто воював на фронтах Другої світової війни, хто працював у тилу для фронту і перемоги, хто підняв з повоєнних руїн і відроджував рідний край. Подвиг ваш безсмертний, пам’ять про полеглих вічна, вдячність народу безмежна.

Їх справу продовжують наступні покоління, котрим небайдужа доля вільної, незалежної держави, яку маємо зберегти назавжди, боротися з негараздами, розбудовувати і зміцнювати.  Та поки кожен не почне з себе – справа не зрушить з місця. Відрадно, що наша громада добре усвідомлює це правило і проявляє синівську любов, турботу про рідне селище – невід’ємну частку України, яку наперекір всім труднощам збудуємо щасливою і процвітаючою для всіх її громадян! 

Дорогі ветерани!

Ви багато разів дивилися в очі смерті, втрачали бойових побратимів, ваша воля до перемоги, сміливість знищили підступні наміри  ворога.

 Вічна вам слава за те, що відстояли свободу й честь, зуміли здолати потужній натиск ворога при звільненні рідної землі. Ваш  подвиг завжди буде прикладом служіння Вітчизні, взірцем патріотизму і самопожертви заради миру!

Бажаю всім ветеранам довгих років життя, міцного здоров’я, любові і поваги рідних і близьких, миру і Божого благословення.

З 75 – річчям визволення рідного  селища, шанові новосанжарці! Бажаю вам радості, духовного піднесення, сил, віри, впевненості у всіх ваших добрих справах в ім’я миру та злагоди. Нехай єднає усіх нас любов до України і турбота про її майбутнє. Ми всі повинні вкотре усвідомити значення таких слів як «мир», «порозуміння», «примирення».

З глибокою повагою, селищний голова Інна Коба.